Відомий український тенор розповів, чому його нудить від аеропортів та про те, як досягнути добробуту в країні.

Народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченко, соліст Національної опери України, Маріїнського театру, нью-йоркської » Метрополітен-Опера» Володимир Гришко багато років перебував за кордоном, виступаючи на найкращих оперних майданчиках світу. Не дивлячись на те, що він досі бажаний гість в театрах багатьох країн, надовго їхати з України маестро більше не збирається. Про це та багато іншого Володимир Гришко розповів в інтерв’ю «ФАКТАМ».

«Своїй дружині я відданий, але, каюся, не можу не звернути увагу на гарну жінку»

- Володимир Даниловичу, концерти Вас ще не втомили?

- Напевно, я ще молодий, щоб скаржитися на втому. Хоч на протязі року набирається до 80 виступів, враховуючи оперні спектаклі, корпоративи та сольні концерти. Ось коли мені буде років надцять, можно буде розмовляти про відпочинок. А поки що рано себе берегти.. Хоч в свої 49 років мені є чим пишатися. Успіху в житті я досяг власними кров’ю і потом. Ім’я собі не купував, а заробив тяжкою працею не тільки для себе, своєї сім’ї, але і для усієї України.

- Вас скрізь зустрічають із захватом, а в ці святкові дні, імовірно, намагаються ще і гарненько пригостити. Як справляєтеся з екстремальними навантаженнями?

- Доводиться обманювати, робити вигляд що випиваєш. Що робити, адже сцена і спиртне не сумісні. Ще в дитинстві зрозумів, що алкоголь в непомірній кількості – ворог і страшна отрута. Згадую, як багато пив мій батько… Він пережив трагедію під час Великої Вітчизняної війни. Але вижив в концтаборі, повернувся додому з обгорілим на половину тілом. Намагався, напевно, свої страждання втопити у чарці, але йому і близьким від цього ставало тільки гірше. Я ж байдужий до алкоголю. Правда, небайдужий до жіночої краси. Я своїй дружині відданий, але, каюся, не можу не звернути увагу на гарну жінку. При цьому завжди роблю один і той же висновок моя Тетяна – краще!

- Не було бажання погрітися в ці дні на сонечку в теплих країнах?

- Таке бажання виникає не часто. За 30 років творчої діяльності стільки наїздився,що мене вже нудить від аеропортів і валіз. І коли доводиться збирати сумки в дорогу, настрій зразу погіршується.

«Я не бідний артист – за 30 років творчої діяльності заробив достатньо грошей»

- Володимир Даниловичу, на президентських виборах 2004 року Ви всіляко підтримували опозиційного кандидата Віктора Ющенка. Крім того, Віктор Андрійович – хрещений вашого сина …

- У нас ( з Віктором Ющенко. – Авт.) були гарні стосунки, але всі мої пропозиції так і не були почуті ні Секретаріатом Президента, ні Кабміном, ні парламентом. Я зрозумів, що наша культура, яка сьогодні знаходиться в жалюгідному стані, хвилює владу в саму останню чергу. Я виступав за прийняття закону про меценатство, який податковими пільгами заохочував би заможних людей активніше брати участь в розвитку мистецтва і культури. Мене не почули і тоді, коли я наполягав на необхідності прийняття закону про культуру, про ветеранів сцени… Не цікавлять нинішніх чиновників і розвиток культурного туристичного бізнесу, на чому заробляють багато інших країн, влаштовуючи міжнародні фестивалі.

- На нинішніх президентських виборах Ви знову підтримуєте кандидата від опозиції. Спостерігається певна тенденція… Це Ваш принцип – підтримувати опозиційного кандидата?

- Рік тому я зустрівся з Віктором Януковичем, коли організовував фестиваль «У пошуках перлин» і «Талановиті діти України» (для дітей-сиріт. – Авт.). Після цієї зустрічі багато чого в мені змінилося. Наче розплющив очі, коли побачив, наскільки чітко і ясно Віктор Янукович розуміє причини всіх невдач і нещасть нашої країни, в тому числі і проблеми культури в Україні. До цієї зустрічі від жодного чиновника я ще не чув, яка в нашій країні величезна кількість людей живе за межею бідності. Я багато років жив і працював за кордоном і дуже щасливий, що провернувся на Батьківщину. Не люблю високих і пафосних слів. Скажу лише, що на Заході добре – все чинно, гаразд та шляхетно. Але там все чуже: повітря, земля, люди з нещирими посмішками на обличчях… Крім того, я все ж таки хочу бачити, як зростають мої діти, а не приїжджати час від часу додому і дивуватися, як вони змінилися. (У Володимира Гришка двоє дітей – син Володимир 1999 року народження та дочка Анна-Стефанія 2001-го. – Авт.) Я хочу, щоб мої діти жили і мали гідне життя у себе на Батьківщині, на Україні.

У Віктора Януковича є реальні плани боротьби з бідністю та виведенню України із цієї жахливої кризи. А коли ми вирішимо найгостріші соціальні питання, коли люди почнуть менше думати про хліб насущний, тоді у суспільства з’явиться природний інтерес до духовної їжі – будуть вирішуватися проблеми культури. І здійснюватися це буде на самому достойному рівні, тому що наша країна багата на культурні традиції і таланти. Крім того, я впевнений, що Віктор Федорович завжди буде захищати національні інтереси.

- Не є секретом, що для багатьох артистів публічна підтримка кандидатів в президенти – просто можливість заробити…

- Зрозумійте, я не бідний артист. За 30 років творчої діяльності заробив достатньо грошей. У мене більш амбіціозні плани, які зближують мене з Віктором Януковичем. Я ж не тільки співак. Нещодавно закінчив дипломатичну академію і хочу реалізувати себе як молодий політик. При цьому я не мрію, скажімо, начепити депутатський значок і про все забути. Я сподіваюся реально зробити щось корисне для своєї країни. А ставку на лідера опозиції роблю тому що, він ніколи не обіцяв того, чого не зміг би виконати. Так що багато чисельні пропозиції про публічну підтримку від інших кандидатів в президенти я відразу відкинув. Мій вибір обміркований і свідомий. Впевнений, що з приходом до влади професійної та досвідченої команди багато, що в країні зміниться на краще.

- Через політичні переваг не виникало проблем з шанувальниками Вашого таланту, наприклад, із західних областей України?

- Навпаки, вони адекватно і позитивно прийняли мій вибір, коли я давав концерти в підтримку Януковича. Та і його самого дуже тепло зустрічали на Західній Україні. До речі, в Івано-Франківську, спілкуючись з людьми, я запитав: «Чи довіряєте ви діючій владі?» Мені порадили відкрити очі і подивитися, що діється навколо. І такі думки сьогодні можна почути по всій Україні.

Олександр МИХАЙЛОВ спеціально для «ФАКТІВ»